Виховна робота

18.05.2022.                                                                                     БЕСІДА БЖД

Основні правила поведінки на воді.

 Джерело: https://vseosvita.ua/library/kompleks-besid-pravila-bezpeki-na-vodi-27160.html

Уміння триматися на воді – запорука безпеки. Особливості купання у морі, річці, ставку

Усе живе на Землі: рослини і тварини, життя та діяльність людини тісно пов’язані з водою. Якщо подивитися на географічну карту, побачимо, що всі населені пункти — від величезних міст-мегаполісів до маленьких сіл і селищ — розташовані безпосередньо поблизу водоймищ (річок, озер, морів і океанів).

Вода дарує нам величезну радість у будь-якому своєму фізичному стані: твердому (крига, каток, буєрний спорт), рідкому (купання, плавання, плавання на човнах і судах, приготування напоїв та їжі) і газоподібному (пара в сауні).

Але вода вимагає відповідної уваги до себе й обережності. Вона не любить людей недисциплінованих і недбалих і карає тих, хто нехтує правилами спілкування з нею. Щорічно безліч людей гине на водоймах, завдаючи страшенного горя своїм рідним і близьким. Не йдеться про стихійні лиха, коли водна стихія обрушується на людей і людські та матеріальні втрати виникають не з вини людини. Ідеться про загибель людей через власну необачність або з незнання основ поведінки на воді та біля неї (на березі, на плавзасобах).

Статистичні дані та засоби масової інформації свідчать про те, що майже щодня вода забирає життя десятків українців. Серед тих, хто тоне, чверть становлять діти віком до шістнадцяти років. Половина з них — малюки, залишені без нагляду біля водойм (і не лише в літню спеку під час купань, але і взимку або рано навесні, коли можна провалитись під кригу).

Аналіз надзвичайних ситуацій на воді показує, що 50–70 % потерпілих впадають у буйну істерику або прострацію. Лише 15–25 % з них можуть діяти без паніки, розумно й рішуче.

Перед літніми канікулами в школах України проводяться обов’язкові інструктажі з правил поведінки на воді, і це — правильно і вкрай необхідно. Але, на жаль, кількість загиблих або постраждалих на воді не зменшується.

Уміння триматися на воді — запорука безпеки Вода помилок не пробачає

Як свідчить статистика, у корабельних аваріях гине менше людей, ніж під час купання. Якщо проаналізувати причини загибелі дітей на воді, з’ясовується, що головною з них є невміння плавати. Це насамперед провина дорослих, які не змогли, не знайшли часу навчити дитину триматися на воді. Стародавні греки, засуджуючи неосвічену людину, говорили: «Він не вміє ні писати, ні плавати». На жаль, цю відому нашим пращурам істину нам, людям ХХІ століття, потрібно доводити ціною життя дітей.

Друга за значенням причина — залишення дітей без нагляду поблизу водойм. Варто ще раз нагадати, що безпека дітей на воді забезпечується супроводом дорослих. Вони зобов’язані не допускати купання дітей у невстановлених місцях і плавання на непристосованих для цього засобах. Пам’ятайте: у місцях завглибшки 1,5 м дозволяється купатися дітям у віці від дванадцяти років і лише тим, які вміють добре плавати.

І третя причина загибелі на воді — недотримання температурного режиму, незнання, а часто — ігнорування правил поведінки біля води й на воді, способів рятування й надання першої медичної допомоги.

Особливості купання в морі, річці, ставку

Насамперед запитайте в дорослих, чи варто взагалі купатися в певному озері (річці, ставку) — чи достатньо чиста там вода. А то ще підхопите яку-небудь інфекцію й будете лікуватися решту літніх канікул.

У місці купання має бути обладнаний пляж або спеціальна купальня. Акваторія пляжу — обмежена буйками, дно спокійне за рельєфом, пологе, піщане та перевірене на відсутність сторонніх предметів, що можуть становити небезпеку (скляні пляшки, корчі, водорості тощо). На території пляжу мають бути встановлені щити із засобами рятування (рятувальні кола, кулі тощо), рятувальний пост, щит із зазначенням умов відпочинку (температура води й повітря, хвилювання, вітер).

Необладнаний пляж (у походах, на екскурсіях) обов’язково обстежується досвідченим дорослим. Перевіряється якість дна, відсутність корчів, пеньків, металевих предметів, відсутність водоверті, промислових та інших стоків, якість берега тощо.

Щодо режиму купання, то оптимальними вважаються температури: води — не нижче за +18 °С, повітря — не нижче за +20 °С. Після вживання їжі має минути 1,5–2 год.

Тривалість купання не повинна перевищувати:

·                  15–40 хв за температури +24 °С;

·                  10–30 хв — за +22 °С;

·                  5–10 хв — за +20 °С;

·                  3–8 хв — за +18…+19 °С.

Заборонено купатися в разі сильного вітру, під час грози, за інших несприятливих метеоумов

 

2. Допомога утопаючому. Рятувальні прийоми та засоби надання першої долікарняної допомоги потерпілому

Щоб допомогти потопаючому, слід дотримуватись правил:

— якщо поблизу вас є який-небудь плавучий предмет (найкраще — рятувальний круг), киньте його так, щоб потопаючий міг за нього вхопитися; краще, якщо прив'яжете до нього вірьовку, за яку потім можна підтягнути потопаючого до берега;

— якщо нещастя трапилося на мілководді, спробуйте підійти до потерпілого вбрід, щоб подати рятувальний засіб, але тримайте його так, щоб він був між вами і потерпілим;

— якщо ви спробуєте підпливти до потопаючого, краще коли у вас в руках буде рятувальний засіб, щоб потопаючий хапався за нього, а не за вас, розмовляйте з потерпілим, заспокоюйте його;

— опинившись на березі, викличте «швидку допомогу».

У разі надання першої долікарняної допомоги потерпілому після витягнення з води необхідно:

— очистити верхні дихальні шляхи від піску, мулу та водоростей;

— викликати блювання через подразнення язика;

— покласти під шию валик з одежі;

— зробити штучне дихання «з рота в рот», якщо відсутнє дихання;

— зробити непрямий масаж серця, якщо немає пульсу;

— розтирати тіло, щоб воно нагрілося.

Допомогу постраждалому слід надавати залежно від його стану і якнайшвидше. Якщо постраждалий не подає ознак життя, це не повинно зупиняти надання першої допомоги. Поки є найменший шанс врятувати людину, треба проводити заходи щодо її рятування.

 

3. Правила поведінки на кризі. Надання допомоги потерпілому на воді взимку

Правила поведінки на кризі:

— категорично забороняється перевіряти міцність льоду ударами палки та ніг;

— обходьте небезпечні місця та ділянки криги, вкриті снігом;

— вантаж перевозьте на санях;

— кататися на ковзанах можна лише тоді, коли товщина криги досягає 25 см;

— не можна стрибати й бігати по льоду, скупчуватись у великі групи.

Надання допомоги потерпілому на воді взимку:

— будьте якомога далі від ополонки;

— протягніть потерпілому довгу жердину, дошку або палицю, можна лижу, мотузку;

— витягаючи потерпілого, попросіть його працювати ногами; якщо вдалося потерпілого витягти, не піднімайтеся на ноги, рухайтеся до берега повзко/Л;

— на березі викличте «швидку допомогу», загорніть потерпілого у ковдру або сухий одяг;

— не занурюйте потерпілого в теплу воду, можуть виникнути серцеві проблеми;

— по можливості прикладіть до тіла пляшку з гарячою водою або грілку;

— дайте попити теплої води, якщо є — чаю.

Безпечним вважається лід:

·                  для одного пішохода — лід зеленкуватого відтінку, завтовшки не менш ніж 7 см;

·                  для обладнання ковзанки — не менш ніж 10–12 см;

·                  для масового катання — 25 см;

·                  для масової переправи пішки — за товщини льоду не менш ніж 15 см;

·                  для проїзду автомобілів — не менш ніж 30 см.

Час безпечного перебування людини у воді:

за температури води +24 °С час безпечного перебування становить 7–9 год;

·          за температури +5…+15 °С — від 3,5 до 4,5 год;

·          за температури води +2…+3 °С вона стає смертельною для людини через 10–15 хв;

за температури води нижче від +2 °С смерть може настати через 5–8 хв.

 

4. Правила безпечної поведінки на воді та біля води

Щоб приємно провести біля води вільний час, слід дотримуватися таких правил:

—   діти повинні купатися обов'язково під наглядом дорослих; учитися плавати потрібно під керівництвом інструктора або батьків;

—   не купайтеся і не пірнайте у незнайомих місцях, це можна робити у спеціально обладнаних місцях;

—   не можна запливати за обмежувальні знаки;

—   слід дуже обережно поводитися на надувних матрацах та іграшках, особливо, коли є вітер або велика течія;

—   якщо течія вас підхопила, не панікуйте, треба пливти за течією, поступово і плавно повертаючи до берега;

—   не купайтеся у холодній воді, щоб не сталося переохолодження;

—   не треба купатися довго, краще купатися декілька разів по 20—30 хв;

—   не можна гратися на воді у такі ігри, які можуть спричинити шкоду;

—             не подавайте навмисних сигналів про допомогу;

—             не пірнайте під людей, не хапайте їх за ноги.

 

5. Дія води на організм людини. Як правильно купатися

Без їжі людина може прожити понад місяць, а без води — декілька днів. Наявність води відіграє вирішальну роль у збереженні життя та здоров'я людини. Джерельна вода — найбезпечніша та найсмачніша. Воду з проточних водойм слід кип'ятити.

Приємно відпочивати біля води, але пам'ятайте, як слід правильно купатися:

—             купатися рекомендовано вранці і ввечері;

—             не слід купатися наодинці;

—             не підпливайте до коловоротів, пароплавів і катерів;

—             не стрибайте головою униз, де невідома глибина.

Не забувайте, що вода несе й небезпеку! Шторм у морі, повінь, сильна злива можуть завдати шкоди не тільки природі, але й людині!

04.05.2022.                                                                               БЕСІДА БЖД 

 

ДЕРЖАВА НА ЗАХИСТІ ЖИТТЯ І ГІДНОСТІ ЛЮДИНИ

 

Мета: дати поняття про дискримінацію та її види; вчити розпізнавати види дискримінації; пояснити як держава захищає своїх громадян від дискримінації, катування, торгівлі людьми; показати значення Конституції України та Загальної Декларації ООН “Про права людини” щодо захисту людей від дискримінації.

Основні поняття та терміни: дискримінація, катування, торгівля людьми, експлуатація.

Ø Що таке ООН?

Ø Які права надає дитині Конвенція ООН про права дитини?

Ø Куди в нашій країні може звернутись дитина, коли її права порушуються?

Чи замислювалися ви над тим, що інколи ми можемо мати зовсім різні точки зору або погляди, проте жодна точка зору не може бути єдино правильною. Коли сперечаються дві людини, то з своєї точки зору кожна з них є правою, тому що в кожної з них є своя система цінностей. З точки зору кожної людини її система цінностей є правильною. Чи можна вважати когось поганою людиною, виходячи лише з того, що вона думає або діє не так, як ми? Кожна людина є неповторною і має право бути такою. Однак нас об’єднує те, що всі ми – люди.

Усі ми різні, але жодна людина не може бути більш чи менш людиною за решту людей. Всі ми рівні, й однаковою мірою можемо користуватися правами людини. Загальна Декларація прав людини проголошує рівність усіх прав людини без жодної різниці.

Всі ми рівні, але не однакові. Це факт який призводить до того, що люди проводять кордони на карті планети і звертають увагу на відмінності, які, на їхню думку, вкрай важливі. Коли проводять кордони, які не лише розділяють групи людей, а й припускають, що одна група краща (гірша) за іншу тільки через належність до певної раси, колір шкіри, стать, мову, релігію, політичні погляди чи національне й соціальне положення, це є дискримінацією.

Поняття “дискримінація” походить від латинського discriminatio, що означає виокремлюватися, розрізняти, і визначається як обмеження або позбавлення прав певної категорії громадян за расовою або національною належністю, політичними та релігійними переконаннями. Проте ми знаємо, що несправедливе ставлення до когось можливе і залежно від віку, статі, етнічної належності, зовнішності, фізичних вад тощо. У міжнародних відносинах дискримінацією називають створення умов, які ставлять яку-небудь державу (групу держав), її організації та громадян) у гірше становище порівняно з іншими. Отже, дискримінація часто виникає на ґрунті упередження.

Таким чином, упередження – це ставлення, а дискримінація – дії, вчинки, поведінка, що виникає на ґрунті упередження. Дискримінація передбачає обмеження деяких людей у правах, виключення їх із суспільства, громадського або суспільного життя. Люди, яких дискримінують, завжди відчувають себе відірваними, відштовхнутими, скривдженими або приниженими. Випадки дискримінації нерідко стають причинами між особових, суспільних чи міжнародних конфліктів. (Можна навести приклади таких конфліктів на міждержавному рівні).

Дискримінацію треба відрізняти від обмежень у певних правах. Якщо ці обмеження розумні й доцільні, вони не порушують прав людини. Наприклад, в Україні виборче право для громадян держави введене з 18-річного віку, коли вважається, що людина вже свідомо може зробити свій вибір. Проте право обирати й бути обраним не залежить від статі чи кольору шкіри. (Можна навести інший приклад за вибором вчителя).

Відсутність дискримінації у країні є корисною не тільки для окремих осіб, а й для соціальних груп та держави загалом. Країна, що надає доступ до освіти, навчання, робочих місць усім своїм громадянам, має можливість збільшити кількість людей, які будуть озброєні необхідними навичками і знаннями. Така країна буде соціально благополучною і заможною порівняно з країною, що обмежує такі можливості.

Міжнародна спільнота намагається подолати прояви дискримінації як на міжнародному рівні, так і в окремих країнах. Впродовж останніх десятиліть багатьма країнами, зокрема й Україною, підписано міжнародні угоди, що забороняють усі форми расової дискримінації, обмеження прав жінок, дітей тощо.

Згідно визначення розрізняють декілька видів дискримінації. Існують такі її види: расова (за кольором шкіри), національна або етнічна, мовна, статева, вікова, соціальна (за  соціальним походженням), матеріальна (за матеріальним станом), політична (за політичними поглядами), релігійна.

Дискримінація може виявлятися у різних формах: в образливих вчинках, словах і жестах, які принижують гідність людей. 

Крайньою формою дискримінації є рабство, коли людину позбавляють будь-яких прав, і вона змушена повністю виконувати все що їй наказують.

Найнебезпечнішою формою дискримінації є геноцид – дії, які здійснюються проти будь-якої расової, етнічної або релігійної групи з наміром її часткового чи повного знищення. Ці дії вчиняються, як правило, групою людей, яка вибрала сама себе для вчинення правосуддя над іншими, які, на її думку, не заслуговують права на існування. (Навести приклади геноциду – проти індіанців у Північній Америці, євреїв та циган у нацистській Німеччині, українців, татар, чеченців у Радянському Союзі).

Кожен у своєму житті може стати і свідком. І жертвою дискримінації, і навіть її причиною. Тому важливо навчитися запобігати виникненню дискримінації й активно протидіяти їй. Найкраща противага дискримінації – це розуміння того, що між різними людьми існує набагато більше спільного, ніж відмінного, тому що усі ми – насамперед люди.

Для того, щоб запобігти і припинити дискримінацію, необхідно дотримуватися певних принципів. Спілкуючись з незнайомою людиною, потрібно ставитися до неї доброзичливо і без упередження. Перш ніж робити якісь висновки, намагатися ближче познайомитися з людиною, дізнатися якомога більше про її життя. Формувати свої враження потрібно на вчинках, а не на стереотипах – спрощених уявленнях про соціальну групу, до якої вона належить. Необхідно завжди критично ставитися до стереотипів. У подібних випадках можна спокійно заперечити, що це звичайний стереотип.

Якщо ви стали свідком дискримінації, одразу намагайтеся її припинити. Часто для цього буває достатньо вашого негативного ставлення.

Якщо ви самі стали жертвою дискримінації, то спочатку попробуйте поговорити з нападниками і довести, що ви  їм нічого не зробили і вони не повинні нічого мати проти вас. Якщо це не допомогло, і переслідування, образи, напади, погрози продовжуються, то терпіти цього не можна і потрібно сказати батькам або вчителеві. Якщо неформальні методи не допомагають, необхідно офіційно звернутися до адміністрації школи або в міліцію. Адже ми маємо право жити і вчитися у безпечних умовах, і є люди, які зобов’язані охороняти наші права.

 

Згідно з Конвенцією про права дитини, яка була прийнята у 1989 році, у зв’язку з фізичною та розумовою незрілістю дитина потребує особливої охорони, турботи і допомоги, у т.ч. належного правового захисту. Для повного і гармонійного розвитку її особистості дитині необхідно рости в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові й розуміння. З явними протиріччями з наведеними вимогами знаходиться експлуатація дитини.

Під експлуатацією дитини розуміється привласнення не будь-яких матеріальних результатів (продуктів) її праці, а лише прибутку як різниці між доходами і виробничими витратами. Проте якщо особа не несе виробничих витрат у зв’язку з використанням праці дитини, отримані нею доходи і є фактичним прибутком.

Відповідно до законодавства України допускається прийняття на роботу осіб, які досягли шістнадцяти, за згодою одного з батьків або особи, що його замінила, - п’ятнадцяти, а за сукупністю інших, крім такої згоди, умов (щодо учнів певних навчальних закладів, для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від роботи час) - чотирнадцяти років.

Експлуатація дітей, які не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров’я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Одним з найбільш ганебних видів експлуатації є сексуальна. Сексуальна експлуатація - це вид експлуатації праці особи в галузі проституції, під якою слід розуміти надання сексуальних послуг за гроші чи іншу матеріальну винагороду, або в суміжних сферах (скажімо, у сфері розпусних дій з дітьми, надання разових сексуальних послуг ув’язненим та деяким іншим особам, співжиття з метою систематичного отримання сексуального задоволення тощо). Під порнобізнесом розуміється частково чи повністю дозволений у даній країні чи незаконний вид підприємництва, пов’язаний зі звідництвом для проституції, сутенерством, утриманням будинків розпусти, виготовленням, збутом і розповсюдженням предметів порнографічного характеру.

Стаття 27 Конституції України проголошує, що “ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню”. Катування - це умисне  заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв (багаторазове завдання ударів по тілу потерпілого, яке не спричинило тілесних ушкоджень), мучення (багаторазове або тривале спричинення болю) або інших насильницьких дій (різні посягання на статеву недоторканість особи, підвішування тіла, придушування, тривала ізоляція, вплив на людину постійним та голосним звуком, примушування їсти неїстівні речовини тощо) з метою спонукати потерпілого або іншу особу вчинити дії, що суперечать її волі. Згідно Кримінального кодексу України такі дії караються позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років. Якщо ж такі дії були вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, то це діяння карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Ці дії, як правило, супроводжуються стресом, почуттям жаху чи неспокою і здатні принизити особу, зламати її морально.

Одним з найбільш прибуткових видів незаконного “бізнесу “ після торгівлі зброєю і наркотиками є торгівля людьми. Під торгівлею людьми розуміють продаж або іншу оплатну передачу людини, а так само здійснення стосовно неї будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщення за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатації її праці. (Навести приклади торгівлі людьми, використовуючи матеріали періодичної преси, телебачення та радіо).

Відповідно до законодавства України діти мають право виїхати з України лише за наявності проїзного документа дитини. Його оформлення проводиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання (згоди) батьків або законних представників дитини. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено лише на підставі суду. Вивезення дитини за кордон з порушенням наведених норм є незаконним.

Звичайно, що особливо небезпечним для волі і гідності дитини є випадки, коли її після вивезення за кордон для лікування, навчання, туристичної подорожі не повертають до рідних, а використовують у порнобізнесі, втягують у злочинну діяльність, жебрацтво тощо.

Державні і міжнародні організації вже багато років намагаються боротися із кримінальною торгівлею людьми. Але законодавство в цій сфері є недосконалим, а торгівля людьми – добре організованим злочинним “бізнесом” з величезними фінансовими можливостями. В Україні цей злочин карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. Якщо ці дії були вчинені щодо неповнолітнього - на строк від п’яти до дванадцяти років. Якщо ці дії були пов’язані з незаконним вивезенням дітей за кордон чи неповерненням їх в Україну - на строк від восьми до п’ятнадцяти років. Це є злочин проти волі і гідності людини.

 10 грудня 1948 року Організація Об’єднаних Націй прийняла один із найважливіших документів людства – Загальну Декларацію прав людини. Цей документ проголосив, що основними і невід’ємними правами кожної людини є: право на життя, свободу і особисту недоторканість, на вільне пересування, власність, свободу думки, совісті і релігії.

Загальна декларація прав людини стала основою для прийняття законів окремих держав. В 1996 році в нашій країні прийнята Конституція України, яку ще називають Основним Законом. Розділ ІІ Конституції, який має назву “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина” (статті 21 - 64) закріплено основні права людини. Так в статті 24 вказано, що “громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.”.

Якщо ж людина вважає, що їх громадянські права порушуються і держава не забезпечує їх захист, вона може звернутися до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Якщо можливості оскарження в державі вичерпано, можна звернутися до міжнародних органів, наприклад, у Комітет із прав людини ООН або в Європейський суд з прав людини.

ü Що ви розумієте під поняттям “дискримінація”?

ü Які найбільш ганебні форми дискримінації вам відомі?

ü Куди може звернутися людина якщо вона вважає що її громадянські права порушуються?

ü Як можна запобігати та припиняти дискримінацію?

Абетка безпеки.

Принципи безпечної життєдіяльності в умовах надзвичайної ситуації.

 Мета:

Ø  Ознайомити учнів із поняттям , «надзвичайні ситуації»;

Ø  Розглянути поняття «безпека життєдіяльності» та «небезпека життєдіяльності»;

Ø  Розвивати вміння учнів складати алгоритм дій у небезпечних ситуаціях;

Ø  Формувати практичні вміння та навички складання повідомлень про небезпечну ситуацію;

Ø  Розвивати увагу, мислення, вчити аналізувати, робити висновки, виховувати почуття відповідальності за своє здоров’я та здоров’я навколишніх людей.

 

Базові поняття та терміни: 

сигнал оповіщення, евакуація, артобстріл, тривожна валіза, вибухонебезпечні предмети.

                                                           Вступ

 

Події останніх років в нашій країні показали всім нам, що ми живемо в світі, про який ми нічого, насправді, не знаємо. Ми не знаємо, як поводитися, якщо банкомат відмовиться видавати гроші, що буде, якщо магазини закриються на тиждень, що пити, якщо в крані не буде води, і куди бігти, якщо місто буде захоплене ворогом. Військові люди можуть про себе подбати – їх цьому вчили. Що робити цивільним людям? Куди бігти? І  що з собою брати?

 

                                           Надзвичайні ситуації.

Джерело https://dsns.gov.ua/uk/abetka-bezpeki/diyi-naselennya-v-umovax-nadzvicainix-situacii-vojennogo-xarakteru

   «УВАГА ВСІМ!» ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ПОЧУЛИ СИРЕНУ

   Головним сигналом оповіщення населення про надзвичайну ситуацію в мирний час є сигнал «Увага всім!».

Почувши звуки електросирени, необхідно включити обласне телебачення або радіо (дротове або ефірне на частоті 67,13 МГц), прослухати інформацію, яку передають, і далі діяти відповідно до отриманих розпоряджень. Інформація передається протягом п’яти хвилин після подачі звукових сигналів. для кожного випадку надзвичайної ситуації вже є заздалегідь підготовлені приблизні варіанти повідомлень. З урахуванням деталей кожного конкретного випадку повідомлення коригуються на місці.

– У такому повідомленні має бути інформація про місце і час виникнення надзвичайної ситуації, її розміри і масштаби, час початку і тривалість дії факторів ураження, територію, яка потрапляє в зону ураження, а також порядок дій населення, головне – діяти згідно зі вказівками без метушні й паніки. У тому разі, коли сигнал тривоги застав вас удома, фахівці БЖД рекомендують приготувати індивідуальні засоби захисту органів дихання і шкіри, а за їх відсутності – повсякденний одяг, взуття, ватно-марлеві пов’язки тощо.

Радіаційна та хімічна небезпека

- У разі радіаційної або хімічної небезпеки потрібно провести додаткову герметизацію житла: позакривати всі двері й вікна. Також потрібно захистити від зараження продукти харчування і воду: покласти їх у холодильник, завернути в пергамент, плівку, целофан, використати герметичний посуд. А якщо ви почули сирену у транспорті чи громадському місці, необхідно уважно і спокійно вислухати вказівки адміністрації щодо того, де поблизу знаходиться сховище або станція метрополітену, і якнайшвидше дістатися туди.

Дії населення при проведенні евакуації.

    Евакуація є основним способом захисту населення при загрозі або виникненні надзвичайної ситуації.
     Перед повідомленням про порядок та початок евакуації буде подано звуковий сигнал “Увага, всім!” - переривисте звучання електросирен. Почувши цей сигнал, необхідно увімкнути гучномовці радіомовлення, телевізори та вислухати повідомлення.

Дії населення при проведенні евакуації.

Отримавши інформацію про надзвичайну ситуацію та рішення про проведення евакуації, населення зобов’язано негайно залишити свої квартири та власні будинки, при цьому відключити електричну мережу, газ, воду, закрити вікна і квартирки, двері і вийти на збірні евакуаційні пункти та пункти посадки на автотранспорт, або у безпечні зони, вказані в повідомленні.
     Евакуація передбачається комбінованим способом, при якому основна частина населення виходить пішки. Збір населення, реєстрація та відправка колон буде проводитись на збірних евакуаційних пунктах.
     Люди похилого віку (чоловіки старше 65 років, жінки старші 60 років), вагітні жінки, жінки з дітьми до 10 років, хворі, інваліди збираються на пунктах посадки на автотранспорт.
     При виході з собою взяти документи, гроші, продукти харчування та воду на три доби, постільну білизну, необхідний одяг та взуття вагою не більше 50 кг. на кожного члена сім’ї, дітям дошкільного віку вкласти в кишеню або пришити до одягу записку, де зазначається прізвище, ім’я та по-батькові дитини та батьків і домашню адресу.
     Обов’язково взяти з собою засоби індивідуального захисту (протигази, респіратори,марлеві пов’язки).
     На збірних евакуаційних пунктах, пунктах посадки на автотранспорт уважно слухайте та чітко виконуйте всі розпорядження посадових осіб евакуаційних органів та органів охорони громадського порядку.
     Свій збірний евакуаційній пункт та пункт посадки на автотранспорт Ви можете узнати у витягу з Плану евакуації населення. В безпечному місці Вас приймуть і розмістять в громадських будівлях чи житлових будинках. Для евакуйованих буде організоване комунально-побутове та медичне обслуговування.
     Ви ж в свою чергу зобов’язані виконувати всі розпорядження приймальних евакуаційних органів та місцевих органів влади.

Висока організованість та дисципліна кожного громадянина – головне в період евакуації !

 

Поведінка людини у натовпі під час масових заходів

1. Щоб не загинути у натовпі, краще правило — не потрапляти в нього або обминути його. Якщо це не можливо, в жодному випадку не рухатись проти натовпу.

2. Пам'ятайте, що найнебезпечніше — бути затиснутим і затоптаним у тисняві.

3. Люди у паніці не помічають тих, хто перебуває поруч. Кожен думає про особистий порятунок. Люди пориваються вперед, до виходу. Найбільша тиснява буває в дверях, перед сценою, біля арени тощо.

4. Тому, входячи в будь-яке приміщення, треба звертати увагу на запасні та аварійні виходи, і знати, як до них добратися.

5. Не наближатися до вітрин, стін, скляних дверей, до яких можуть притиснути і таким чином травмувати. Якщо натовп захопив — не чинити йому опір. Потрібно глибоко вдихнути, зігнути руки у ліктях, підняти їх, щоб захистити грудну клітку. Неможна тримати руки у кишенях, чіплятися за щось руками — їх можуть зламати. Якщо є можливість, потрібно застебнути одяг. Високі підбори можуть коштувати життя, так само, як і розв'язаний шнурок. Потрібно викинути сумку, парасольку тощо. Якщо щось впало, ні в якому разі не можна намагатися підняти — життя дорожче.

6. Головне завдання в натовпі — не впасти. Якщо вас усе ж збили з ніг і ви впали на землю, необхідно спробувати звернутися клубком і захистити голову руками, прикриваючи потилицю. При будь-якій можливості треба спробувати встати на ноги.

Екстрена або тривожна валізка

 – це узагальнена назва базового набору речей, які можуть вам знадобитися в випадку екстреної ситуації. Цивільна «тривожна валіза», як правило укомплектований рюкзак об’ємом від 30 літрів, в якому знаходиться мінімальний набір одягу, предмети гігієни, медикаменти, інструменти, предмети самооборони і продукти харчування. Всі речі в тривожному рюкзаку повинні бути новими (і періодично оновлюваними) і не повинні використовуватися в повсякденному побуті. 

«Валізка»
У першу чергу потрібно визначитися з самою «валізкою». Для цієї мети краще всього використовувати рюкзак. Уявіть ситуацію, в якій вам доведеться йти пішки, а не їхати на автомобілі. Наприклад, на дорогах може бути затор, і потрібно буде продовжувати евакуацію пішки. Накинули рюкзак і пішли. Варто сказати і про упаковку рюкзака. Невеликі і експедиційні рюкзаки потрібно укладати не за принципом «важке внизу», а розподіляти вагу в ньому рівномірно. Добре, якщо у вашому рюкзаку буде нижній відділ - «підвал» або клапан. Укладайте речі так, щоб можна було легко знайти те, що вам потрібно. Добре, якщо рюкзак поставляється з накидкою від дощу. Якщо її немає, то можна купити її окремо. І звичайно, рюкзак повинен бути якісним, щоб не розвалився після 30 хвилин носки у важких умовах.

Правила поведінки при артилерійському обстрілі і бомбардуванні житлових масивів.

 Почувши звук міни (або застережливий крик досвідченого товариша), негайно падайте на землю і вжимайтесь в ній сильніше, закриваючи голову руками. 

Гірша ідея - це кудись бігти, стояти, взагалі перебувати у вертикальному положенні - міни і осколки все одно швидше вас.

 - Під час обстрілу навіть НЕ думайте ВСТАВАТИ!

Лежіть там, де впали. 

Під час паузи можна оглянути місцевість, переміститися в підвал, в щілину, в воронку. 

Чим нижче ви будете лежати, тим більше шансів пережити обстріл без наслідків.

 - Навіть якщо комусь поруч потрібна допомога - виявляйте її після обстрілу і в укритті, інакше допомога, швидше за все, скоро знадобиться і вам.

 - Постійно тримайте в полі зору будівлі які знаходяться поблизу , споруди, місцеві предмети, які можна швидко використовувати як укриття. З часом це увійде в звичку.

 - НЕ ПІДХОДЯТЬ в якості притулку підвали «хрущовок», або «панельних» багатоповерхівок, техніка, автомобілі, пожежонебезпечні та вибухонебезпечні об'єкти, сучасні будівлі, міцність їх невелика і наявність великої кількості вікон, вітрин і скляних елементів, при вибуху утворюють цілу хмару осколків. Ховатися в торгових центрах, і магазинах типу «Метро» - взагалі самогубство.

 - ХОРОШИЙ варіант притулку - метро поблизу, глибокий підвал («сталінки», «дореволюційної» споруди), бомбосховища (вони як правило біля шкіл, або в підвалах старих шкіл), дно великого рову. Ховатися під мостом - спірний варіант, краще не варто. 

З одного боку біля мосту міцні опори, з іншого - саме цей міст може бути метою удару.

 - Якщо немає можливості швидко, одним ривком переміститися до такого місця - сховатися можна за бордюром, в канаві, траншеї, ямі або за високим парапетом тротуару.

 - У будівлі краще ховатися в підвалі або на першому поверсі - в кутку, недалеко від вікна чи двері.

- Після закінчення залпу не поспішайте виходити з укриття. 

Зачекайте хоча б хвилин десять - цілком імовірно, що обстріл продовжиться.

Вибухонебезпечні предмети

Запам’ятайте! 

Якщо ви випадково виявили вибухонебезпечний предмет,до нього не можна навіть торкатися – це дуже небезпечно. Знешкоджувати вибухонебезпечні предмети мають право тільки спеціально підготовлені фахівці піротехнічних груп.

При виявленні підозрілого предмета, що може виявитися вибухонебезпечним:

- не чіпайте, не відкривайте, не рухайте знахідку;

- зафіксуйте точний час, коли вона була виявлена;

- відгородіть місце, де знаходиться підозрілий предмет;

- відведіть подалі людей від підозрілої знахідки;

- припиніть будь-які роботи в районі небезпечного місця;

Не брати у руки чужі речі, вони можуть бути заміновані!

Навіть якщо ви побачили на дорозі дорогий телефон чи ще щось. Крім того, якщо ви побачили десь «нічійну» сумку чи дипломат, або невідомий автомобіль, який тривалий час припаркований біля вашого будинку відразу телефонуйте до служби МНС. Адже так ви врятуєте життя і собі і людям що знаходяться поруч з вами.

 І головне - Зберігайте спокій !

 

Заключне звернення.

І наостанок… Кожен з вас мріє. Мріє, загадуючи бажання на День народження або в останню хвилину під Новий рік. Навіть коли це здається нездійсненним ви сподіваєтесь і вірите. Хтось заплющує очі та бачить себе з прекрасною освітою або професією про яку мріяв усе життя. Хтось, посміхаючись, уявляє свою молоду родину, маленьких діточок.  Хтось, подумки прокладає свій шлях мандрівника. Ви мрієте вдосконалюватися, бути заможними, успішними та щасливими. Усі мають право мріяти та бажати, заради цього хочеться жити. Цінуйте та бережіть своє життя для здійснення своїх мрій!

Добро завжди перемагає зло.

День в історії

15 лютого 1989 року СРСР завершив вивід радянських військ з Афганістану.

Афганістан – це держава, що знаходиться в Південно-Східній Азії, де проживає 17 млн. чоловік, з них 8 млн. – афганці, а решта – таджики, туркмени, узбеки, хазарейці. До середини 70-х років це була одна з найвідсталіших країн світу.

Афганістан – це 70 % гірської місцевості з бідною рослинністю. 86 тисяч чоловік населення проживають в аулах, у злиднях. 3 млн. чоловік ведуть кочовий спосіб життя. Страшенна бідність, відсутність елементарної медичної допомоги, масова неписьменність серед населення, особливо серед жінок і дітей, висока смертність.

У квітні 1978 року афганський народ піднявся на боротьбу за краще життя, скинув монарха, проголосив Афганістан республікою. Нова влада взяла курс на соціалізм. Було видано закони про ліквідацію лихварської заборгованості, скасування калиму при одруженні, про наділення селян землею, яка раніше була власністю поміщиків. Запровадили початкову освіту, надали право афганським жінкам зняти паранджу.

У мусульманських країнах такі закони були приречені на провал, бо суперечили нормам ісламу. Новий режим почав репресії проти духовенства, закривалися й руйнувалися мечеті. Племінні та етнічні вожді не визнавали нового уряду. Почали формуватися загони „ маджахетів ” („ борців за віру”). У країні спалахнула громадянська війна.

У грудні 1978 року між СРСР і Афганістаном був підписаний договір, за яким Радянський Союз зобов’язувався переозброїти афганську армію. Виходячи з цього, керівництво СРСР на чолі з Л. І. Брежнєвим продемонструвало готовність надати прокомуністичному режиму НДПА Бабрака Кармаля реальну воєнну підтримку. 27 грудня 1979 року були введені десантні частини в Баграм, Кабул та інші великі міста, а згодом вони втяглися у бойові дії по всій території.

Присутність чужоземних військ викликала стихійний опір народу. Пік бойових дій припав на 1984-1985 роки.

Нашим солдатам говорили, що вони виконують інтернаціональний обов’язок, тобто захищають братній народ. І вони, сліпо обдурені, „ наводили лад” у тій країні „ вогнем і мечем”. Афган плював їм кулями в обличчя. Брудна підступна війна...

За що, за які ідеали, за чию Батьківщину, в ім’я якої мети загинули десятки тисяч юнаків?.

29 січня в Україні вшановують пам'ять про хлопців які загинули в бою під Крутами.

Крути - бій за майбутнє.

10 цікавих фактів про бій під Крутами

1. 25-27 січня запеклі бої розгорнулися біля станції Бахмач, який українські війська змушені були залишити і відступити до станції Крути.

2. Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 поблизу станції Крути (нині село Пам’ятне Борзнянського р-ну Чернігівщини) під час наступу на Київ більшовиків. Cпіввідношення сил становило 1 до 10 не на користь українців, а співвідношення втрат – 1 до 3 – на користь українців.

3. На підкріплення у Крути були скеровані Перша українська юнацька (юнкерська) школа імені Б. Хмельницького у складі 400-450 курсантів та 20 старшин. До них приєдналася перша сотня (116-130 осіб) добровольчого Студентського куреня січових стрільців. Вони не мали достатньої військової підготовки, була погано озброєні. До курсантів, студентів і гімназистів приєдналося ще близько 80 добровольців із Вільного козацтва з Ніжина.

4. Практично діти, вони мали на озброєнні до 16 кулеметів, бронепоїзд під командуванням сотника Ярцева і бойовий склад сотника Лощенка. Близько шести годин тривав бій з більшовицькими військами загальною чисельністю близько 4800 осіб.

5. Студенти призупинили ворожий наступ. Більшовицькі війська не мали змоги наступати 4 дні після бою. За цей час українські війська здійснили відступ, підриваючи мости та колії. Внаслідок цього війська Муравйова вже не мали можливості перевозити боєприпаси залізницею.

6. Чотири дні після бою під Крутами стали вирішальними для української дипломатії, аби домогтися укладання Брест-Литовського миру, що de-facto означало міжнародне визнання української незалежності.

7. Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні. Одна чота (взвод) студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на станцію Крути, уже зайняту більшовиками. 27 полонених юнаків було розстріляно.

Бій під Крутами: 10 цікавих фактів

8. Учень 7-го класу Григорій Піпський зі Старосамбірщини перед розстрілом заспівав "Ще не вмерла Україна", і решта підтримали спів.

9. За рішенням Української Центральної Ради, 19 березня 1918 тіла студентів перевезли до Києва та урочисто поховали на Аскольдовій могилі.

10. У 2006 році на місці бою встановлено пам’ятник. У 2012 році на Аскольдовій могилі замінили дерев’яний хрест на виготовлений із каменю "Козацький хрест". А цьогоріч у день роковин бою під Крутами, відбудеться прем’єра фільму "Крути 1918". В український кінопрокат стрічка виходить 7 лютого. 

22 січня.

День соборності України — одне зі знакових свят українського державотворення після Дня незалежності України. Перше офіційне відзначення свята Соборності на державному рівні відбулося 22 січня 1939 року в Карпатській Україні. Тоді закарпатці нагадали про волю українців, висловлену 21.01.1919 на з’їзді Всенародних зборів у м. Хуст — про приєднання Закарпаття до Української Народної Республіки зі столицею в Києві. Тоді ж відбулася 30-тисячна демонстрація українців, які спеціально прибули до столиці Карпатської України. Власне День соборності України встановлено 1999 року Указом Президента напередодні 80-ї річниці проголошення Акта Злуки

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/2585-den-sobornost-ukrani-zmst-zahodv-u-shkol

Повне або часткове копіювання будь-яких матеріалів сайту, цитування, публікація їх анотованих оглядів допускаються лише з письмового дозволу редакції сайту.

16 січня - День пам'яті кіборгів

Оборона ДАП тривала 242 дні, з 26 травня 2014 року до 20 січня 2015 року.
242 дні оборони: 16 січня – День пам’яті кіборгів
Сьогодні в Україні відзначають День пам’яті захисників донецького аеропорту, яких за мужність та неймовірну стійкість називають кіборгами.
“Кіборги” вистояли, не встояв бетон”, – фраза, яка увійшла в історію разом із подвигом українських бійців.
Бої за Донецький аеропорт тривали з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року, тобто 242 дні. В обороні також брали участь волонтери і медики, тому в День пам’яті кіборгів вшановують і їхню пам’ять.
За офіційними даними, захищаючи Донецький аеропорт, загинули більше 200 військових.
26 травня 2014 року проросійські сепаратисти та чеченські бойовики захопили будівлі аеропорту тоді ще мирного Донецька.
Цього самого дня українські силовики завдали удар по позиціях терористів та встановили контроль над Донецьким летовищем. Пізніше була повна дестабілізація міста Донецьк, початок окупації та нескінченні спроби ворога відібрати контроль над аеропортом, але наші воїни не здавали позицій і, навіть під шквальним вогнем, тримали оборону.
У різний час в аеропорту та прилеглому селищі Піски воювали спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79, 80, 81, 95 окремих аеромобільних та 93 окремої механізованої бригад, 57 окремої мотопіхотної бригади, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку «Дніпро-1», вояки Добровольчого українського корпусу (ДУК) та багато інших. Багатьох із них було відзначено державними нагородами, деяких із них – посмертно.
18-21 січня 2015 року внаслідок підриву терміналу ДАП загинуло 58 захисників-кіборгів, які відстоювали цей плацдарм до останньої краплі крові. 21 січня 2015 року було прийнято рішення відвести українських військовослужбовців з нового терміналу – цей об’єкт був повністю зруйнований і не придатний для оборони.
Сьогодні, 16 січня, з ініціативи самих «кіборгів», які пройшли через 242-денне пекло, відзначається День захисників ДАПу та вшановується пам’ять загиблих побратимів

Учні 6 класу вшанували пам'ять  жертв голодомору та політичних репресій запаливши свічку Пам'яті.

27.11.2020

 

Звіт про роботу з питань безпеки життєдіяльності  у 2019 - 2020 навчальному році.

І тиждень - "Правила дорожнього руху знай - життя та здоров'я зберігай"

09 - 13 вересня 2019

 Виховний захід у 5 класі "Як поводити себе на дорозі" 

Мета.  Показати учням необхідність виконання правил дорожнього руху. Закріпити знання учнів про правила поведінки на дорозі.  Формувати ціннісне ставлення до себе, розвивати зв’язне мовлення,комунікативні навички, кмітливість; коригувати увагу , пам’ять ,мислення; виховувати морально - вольові якості, організованість, дисциплінованість, ввічливість , порядність , бережливе ставлення до свого здоров’я і життя ; створити позитивний , емоційний настрій в учнів..

                                                       

ІІ тиждень - "Про вогонь нам треба знати, ним не можна жартувати" 

04 - 08 листопада 2019

Конспект виховної години  «Пожежа в домі».

Мета: - розширити знання учнів про причини виникнення пожеж;

           - розказати про первинні засоби пожежогасіння;

 - виховувати бережливе ставлення до свого життя  і здоров’я, та  до життя оточуючих.

Обладнання: плакати пожежної безпеки, куточок пожежної безпеки, вогнегасник, ілюстрації до теми, презентації з пожежної безпеки, періодичні видання.

Форма проведення: бесіда - демонстрація

Хід заняття.

I. Організаційний момент.

II.     Оголошення теми і мети виховної години.

III.            Вивчення теми.

1.    Загальні відомості про пожежу. Причини виникнення пожеж.

Вчитель:  Мільйони років тому назад людина навчилась  добувати вогонь. В житті людини вогонь відіграє велику роль. Обігрів наших будинків, приготування їжі, розвиток науки та техніки – все пов’язано з вогнем. Багато років знадобилося людству для того, щоб навчитися  користуватися і керувати  ним. Але як і вода, необхідна для життя людини, приносить великі біди в період повеню, так і вогонь, створює за допомогою людини велику користь, при недбалому до нього відношенні може перетворитися в безжалісного ворога, руйнуючи міста і села, фабрики та заводи, забираючи людські життя.

Всі ви , бачили, як містом проносяться червоні машини з тривожними сиренами. ПОЖЕЖА! Із-за чого ж вона відбувається?

Пожежа –  стихійне розповсюдження вогню, який вирвався з – під контролю людини.

Більша частина пожеж відбувається з вини самих людей, через їх безпечність, а приблизно кожна шоста пожежа  у жилому секторі відбувається з вини дітей та підлітків. В нашій країні від дитячих пустощів з вогнем щорічно гине багато людей. І стає сумно, коли будинки, квартири та все  створено руками людини – все руйнує пожежа за декілька годин. Ви зараз слухаєте та думаєте, що вас особисто це не стосується, ви сірниками не граєте. Але кількість пожеж постійно збільшується. Чому відбувається пожежа?

(Декілька типових випадків з життя) – «Пожежна безпека», 

Не розуміючи безпеки таких пустощів з вогнем, ви, діти, розпалюєте вогнища біля будівель, підпалюєте сміття у баках, стару траву, тополиний пух і можете стати  винними в пожежі.

Але крім цього, бувають випадки, коли діти, заради задоволення, набирають номер пожежної охорони і дають черговому неправдиві данні про пожежу. А можливо, в саме цей час комусь дійсно потрібна справжня допомога пожежників? Дитячі пустощі можуть призвести до важких наслідків.

Пожежа – це жахливе явище, Особливо жахливими бувають пожежі в дитячих будинках та школах.

У великих містах України було проаналізовано причини пожежі. Результати аналізу показали, що основні причини виникнення пожеж розподілилися так:

   1. Куріння цигарок у ліжку;

   2. Порушення правил користування електроприводами;

   3. Порушення правил користування газовою плитою;

    4. Дитячі пустощі.

       Вогонь здавна є другом людини. Він допомагає їй обігріватися і одягатися. З його допомогою людина варить метал, готує собі їжу. Вогонь рухає техніку, допомагає людині проникнути в таємниці космосу.

       Але вогонь може стати і жорстоким ворогом, якщо з ним необережно поводитись, він виходить з-під контролю людини, може знищити міста і села, будинки, ліси, урожаї, все, що зустрінеться на його шляху. Часто у вогні пожеж гинуть люди. 

       Приблизно кожна шоста-восьма пожежа в нашій країні виникає від пустощів дітей, від їхнього невмілого, необережного поводження з вогнем. Кожен п’ятий, що загинув під час пожежі – неповнолітній.

   Вогонь приваблює дітей і вони люблять з ним гратися. Коли дитина бере до рук скло, виделку, голку, ніж, це викликає переляк у дорослих, бо дитина може себе поранити. Однак, якщо у руках дитини з’явились сірники, то подібну реакцію зустрінеш не завжди, оскільки дорослі часто не розуміють, яку небезпеку приховує вогонь у руках дитини.

    Причинною пожежі можуть стати залишені без нагляду увімкнуті електроприлади. Дітям також слід пояснити, як правильно користуватись електроприладами: якщо електрокамін чи праску залишити увімкнутими без нагляду, вони перегріваються і від них можуть загорітись домашні речі. Щоб цього не трапилось, нагрівальні електричні прилади слід встановлювати на вогнетривкі підставки і своєчасно вимикати.

       Проте, якщо вже так трапилось, що виникла пожежа, то школярам слід дотримуватись наступних правил:

- якщо пожежа виникла у приміщенні, не слід лякатися і ховатися;

- при виникненні у домашніх умовах, коли вогонь ще не набрав сили, слід швидко залити його водою, накрити щільним покривалом з натуральної тканини, засипати піском;  - коли в приміщенні з’явилось багато диму, то слід пробиратись до виходу повзучи; - якщо в приміщенні є маленькі діти, треба негайно вивести їх на вулицю; - не гаючи часу, повідомити про пожежу комусь із дорослих; - якщо поблизу немає дорослих, то дитина сама повинна викликати пожежну команду за телефоном „101”, повідомити місце пожежі, назвати своє ім’я, вулицю, номер будинку, квартири, іншого об’єкту; 

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! Пожежу краще  попередити, ніж загасити. Для цього у повсякденному житті необхідно суворо додержувати правил пожежної безпеки.

 Пожежа – це особлива битва, тактика якої – наступ на вогненну стихію. При пожежі не можна чекати і бути повільним. Адже підрахунок часу іде на секунди

2.    Первинні засоби пожежогасіння.

Вчитель: Про пожежу в школі оповіщають через звукову пожежну сигналізацію, дзвінок та інші звукові сигнали.

Щоб іскринка не розгорілася полум’ям, її треба загасити. Для цього слід скористатися засобами пожежогасання. Найдоступнішими засобами гасіння пожежі є: вода, пісок, земля, сніг, пральний порошок, брезентові покривала тощо.

Школи обладнані:

Ø Пожежними кранами (скорочено – ПК) – комплект пожежного крану та пожежного рукава (шланга), за допомогою якого струмінь  води направляється точно в центр пожежі. Розташування  ПК у приміщенні школи та довжина рукавів розраховані таким чином, щоб можна було затушити пожежу у любому класі чи кабінеті;

Ø Пожежними щитами і стендами, на яких розміщенні вогнегасники, відра, сокири, лопати, гаки, драбини, ящик з піском – за допомогою цих інструментів можна відкрити зачинені двері у кімнату та ліквідувати невелику пожежу;

Ø Вогнегасники. Вогнегасники потрібні  для гасіння невеликого осередку  пожежі в важкодоступних місцях. Вогнегасник працює недовго, близько хвилини, але заміняє цілу ванну води.

     Водопінний вогнегасник застосовується для гасіння електричного    обладнання, кабелів під напругою.

IV.     Підсумок заняття.

Пожежа – жахлива стихія вогню, з якою дуже важко боротися. Кожна людина це знає. Я закликаю вас бути завжди обережними при користуванні з вогнем і пам’ятати про наслідки пожежі. Не забувайте просту істину, яка стала девізом безпеки: небезпеку легше попередити, запобігти, ніж її ліквідувати та боротися з нею.

Памятайте: вогонь помилок не вибачає.

ІІІ  тиждень - "Здоров'я дітей - здоров'я нації" 

20 - 24 січня 2020.

Тема виховної години : "ГЕТЬ ПАЛІННЯ! МИ - ЗДОРОВЕ ПОКОЛІННЯ"

         Мета:   Інформативно-виховна:  інформування підлітків про негативний вплив тютюну на здоров"я не лише того, хто палить, але й оточуючих;  інформування про ризик розвитку залежності від тютюну, набуття нових та ускладнення наявних захворювань.

Виховна: Формування у дітей якостей сильної особистості та здатності протистояти тютюновій індустрії.

Профілактична: Попередження паління серед підлітків та учнівської молоді.

Терміни і поняття: "тютюн", "тютюнопаління" "наслідки тютюнопаління".

Зустріч з сільським фельдшером. 

 ІV тиждень - "Щоб не трапилось біди, обережним будь завжди!"

 ( ДИСТАНЦІЙНО)

 13 - 17 квітня 2020

   У житті нерідко трапляються події, що можуть призвести до загибелі людей. Це аварії, стихійні лиха. Такі події прийнято називати надзвичайними ситуаціями.

 - Як ви гадаєте, які події називають надзвичайними? Наведіть приклади. (Повінь, пожежа, аварія, катастрофа; забруднення води, ґрунту, повітря; ураган, смерч; радіаційне забруднення; землетрус; терористичний акт, тощо).

Надзвичайні ситуації поділяються на групи, залежно від характеру походження подій. Розрізняють 4 класи надзвичайних ситуацій: природного, техногенного, соціально-політичного та військового характеру.

1) Надзвичайні ситуації природного характеру - це наслідки небезпечних геологічних, метеорологічних, морських та прісноводних явищ, природних пожеж, інфекційних захворювань людей, сільськогосподарських тварин, масового ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміни стану водних ресурсів тощо.

2) Надзвичайні ситуації техногенного характеру (техногенний-породжений технікою і промисловістю) - це наслідок транспортних аварій, катастроф, пожеж, неспровокованих вибухів чи їх загроза, аварій з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптового руйнування споруд та будівель, аварій на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, аварій на греблях, дамбах тощо.

3) Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру - це ситуації, пов’язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих ядерних об’єктів, систем зв'язку та телекомунікації, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.

4) Надзвичайні ситуації воєнного  характеру - це ситуації, пов’язані з   наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, транспортних та інженерних комунікацій.

   У наш час людина здатна полетіти на Місяць, ми багато знаємо про інші планети, але сили природи нашої власної планети все ще нами не підкорені. В наш час людство залишається залежним від природних явищ, які досить часто мають катастрофічний характер. Виверження вулканів, землетруси, посухи, селеві потоки, снігові лавини, повені, заметілі, снігові заноси, ожеледі, сильний мороз тощо - спричиняють загибель багатьох тисяч людей, завдають величезних матеріальних збитків.

V тиждень - "Рушаєш у дорогу чи далеку путь - про правила дорожні не забудь"

( ДИСТАНЦІЙНО)

11 - 15 травня 2020

 УРА! КАНІКУЛИ!

Пам'ятка безпечної поведінки під час літніх канікул

1. Гуляти й гратися можна в місцях, які призначені для цього.
2. Небезпечними для ігор можуть бути сходи, підвали, горища, будівельні майданчики, ліфти.
3. Під час ігор у небезпечних місцях можна одержати травми й каліцтва різного ступеня тяжкості.
4. Під час ігор не варто демонструвати свою хоробрість одноліткам, стрибаючи з великої висоти, пірнаючи з крутих схилів на велику глибину, здираючись якнайвище на дерева.
5. Під час літнього відпочинку слід поводитися так, щоб не мати дорікань із боку дорослих.
6. Під час канікул слід, як і раніше, дотримуватися правил техніки пожежної безпеки.
7. Не можна брати в руки незнайомі предмети, кидати їх у вогонь, гратися ними. Найкраще повідомити про місце їхнього знаходження дорослим.
8. Під час відпочинку на узбережжі слід обов'язково дотримуватися правил поведінки на воді й поблизу неї.
 9. Одяг та взуття для відпочинку слід вибирати згідно із сезоном.
10. Після контакту зі свійськими тваринами слід добре вимити руки з милом.
Правила безпеки на воді.Пам’ятка
Варто пам'ятати, що основними умовами безпеки є:
 •  правильний вибір і обладнання місць купання;
 •   суворе дотримання правил поведінки під час купання і катання на плавзасобах на воді
 ПІД ЧАС КУПАННЯ ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:
 •   залазити на попереджувальні знаки, буї, бакени;
 •   стрибати у воду з човнів, катерів, споруд, не призначених для цього;
 •   пірнати з містків, дамб, причалів, дерев, високих берегів;
 •  використовувати для плавання такі небезпечні засоби, як дошки, колоди, камери від автомобільних шин та інше знаряддя, не передбачене для плавання;
 •   плавати на плавзасобах у місцях, відведених для купання;
 •  вживати спиртні напої;
 •   забруднювати воду і берег, прати білизну й одяг у місцях, відведених для купання;
 •   підпливати близько до плавзасобів, які йдуть неподалік від місць купання;
 •  допускати у воді грубі ігри, які пов'язані з обмеженням руху рук і ніг у воді;
 •  подавати помилкові сигнали небезпеки, заходити глибше, ніж по пояс людям, які не вміють плавати.
НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ НА ВОДІ:
 •   покладіть постраждалого на спину, на тверду поверхню;
 •   однією рукою відкрийте йому рота, пальцями іншої руки, завернутими у салфетку або носову хустинку, видаліть з порожнини рота пісок, мул та інше;
 •   рукою, підкладеною під потилицю, максимально розігніть хребет в шийному відділі, за підборіддя висуньте вперед нижню щелепу, утримуючи її в такому положенні однією рукою, другою стисніть крила носу;
 •   наберіть повітря у свої легені, щільно охопіть відкритий рот пацієнта та зробіть пробне вдування повітря в його легені, водночас "краєм ока" контролюйте підіймання грудної клітки. Якщо щелепи постраждалого щільно стиснуті або є пошкодження щелепи, язика, губ, проведіть штучну вентиляцію не методом "рот в рот", а "рот в ніс", затискаючи при цьому не ніс, а рот. Кількість вдувань - 16-20 за хвилину;
 •   для зовнішнього масажу серця розташуйтесь збоку від хворого; основу долоні однієї кисті руки покладіть на передньо-нижню поверхню грудини, основу другої долоні в поперек першої, розігніть руки в ліктьових суглобах. Робіть ритмічні поштовхи всією масою тулуба, зміщуючи грудину в напрямку до хребта з частотою 80-100 рухів за хвилину;
 •   у випадку, коли рятувальник один, співвідношення кількості вдувань до натискувань на грудину 1:5, якщо рятувальників двоє - 2:15;
 •   через кожні 2 хвилини серцево-легеневу реанімацію необхідно на декілька секунд припинити для перевірки, чи не з'явився пульс на сонних артеріях. Масаж серця та штучну вентиляцію легень необхідно проводити до відновлення дихання, пульсу, звуження зіниць, покращення кольору шкіри.
Правила поведінки біля водоймищ1. Не загоряй надто довго — перегрієшся і отримаєш сонячний удар.
2. Не купайся і не пірнай у воду після тривалого перебування на сонці, тобі може стати погано. Купатися краще вранці або ввечері, коли тепло, але не можна перегрітися.
3. Ніколи не пірнай у незнайомих місцях! Тут може виявитися неглибоко, а інколи на дні лежать гнилі колоди, гостре каміння, об яке можна поранитися, та густі водорості, у яких легко заплутатися.
4. Не грай у тих місцях, звідки легко впасти у воду.
5. Не влаштовуй у воді ігор, пов'язаних із захватами.
6. Не вирушай у плавання на самодільних плотах.
7. Не ходи купатися на водоймища без супроводу дорослих.
8. Не запливай на глибоке на надувних матрацах та кругах.
Дитячий травматизм
«Бережи свої очі!» 1. Не торкайся очей брудними руками, рукавами одягу тощо. Якщо в око потрапила порошинка, його треба промити кип'яченою водою, а коли це неможливо — видалити її чистим носовичком.
2. Дотримуйся правил безпеки під час роботи у майстерні або виконуючи хатню роботу.
3. Не нахиляйся низько над каструлею з окропом або сковорідкою, на якій шкварчить масло.
4. Будь дуже обережним із пральним порошком, розчинами для миття посуду та іншими хімічними речовинами. Перед застосуванням зверни увагу, на їхню упаковку — на ній має бути написано, як поводитись, якщо така речовина потрапила в очі.
5. Обережно поводься із гострими предметами під час гри! Розмахуючи палицею перед обличчям товариша, ти можеш випадково поранити йому око.
6. Будь уважним під час прогулянок та забав. У лісі чи в саду око може поранити гостра гілка.
7. Якщо ти сильно пошкодив око, негайно звернися до лікаря!
Користування громадським транспортом1.Посадка в громадський транспорт здійснюється лише з посадочної площадки, або узбіччя тротуару.
2. До транспорту слід підходити після повної його зупинки.
3. Посадка на громадський транспорт відбувається дисципліновано, в порядку черги.
4. Зайшовши в салон, необхідно  пройти вперед, не створюючи натовп біля дверей.
5. Забороняється висовуватись з вікон.
6. Не можна ходити по салону під час руху автотранспорту – це небезпечно.
7. Під час руху не можна відволікати водія розмовами і заважати водієві керувати транспортним засобом.
8. Не можна відчиняти двері, не дочекавшись зупинки.
9. Не можна перешкоджати зачиненню дверей.
10. На зупинках виходять у сторону тротуару чи узбіччя.
11. Заборонено їздити на підніжках транспорту або чіплятись за борти машин.
12. Дітей слід перевозити лише в сидячому положенні.
14. Малюків під час руху транспорту необхідно тримати на руках, або у спеціальних кріслах.
15. Проїзд дітей в кузові транспортного автомобіля дозволяється лише тоді, коли кузов обладнаний сидіннями, а заднє сидіння має спинку. У кузові  повинно знаходитись не менше двох дорослих. Висадка і посадка здійснюється через правий або задній борт.
16. На мотоциклах дітей перевозять у колясках, з надітим шоломом. Посадка і висадка здійснюється лише на праву сторону.
 Безпека на дорогах
Пішоходи повинні ходити тротуарами або пішохідними доріжками, а за їх відсутності - велосипедними доріжками або в один ряд по узбіччю дороги, назустріч руху транспортних засобів. При цьому необхідно бути особливо обережним та не створювати перешкод іншим учасникам руху.
 На дорогах, які мають розділову смугу, а також на дорогах поза населеними пунктами, можна рухатися по зовнішньому краю проїжджої частини назустріч руху транспортних засобів
 Переходити проїжджу частину пішоходам дозволяється тільки підземними пішохідними переходами та в місцях, позначених спеціальною дорожньою розміткою або дорожніми знаками «Пішохідний перехід». Переходячи проїжджу частину, пішоходи не повинні затримуватися та зупинятися на ній. Не рекомендується дорогу перебігати, йти потрібно спокійним кроком.
 Відповідно Правил дорожнього руху пішохід має перевагу перед транспортними засобами при переході проїжджої частини визначеними пішохідними переходами, що не регулюються, а також тими переходами, що регулюються, за наявності відповідного сигналу світлофора або регулювальника.
^  Обережно! Діти на дорозі!
(рекомендації фахівців МНС України керівникам загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладів з питань забезпечення безпеки дітей)
 У ХХІ столітті важко уявити своє повсякденне життя без автомобілів, які набагато полегшують наше буття, але тим самим несуть із собою величезну небезпеку для життя дорослих і особливо дітей. Кожен день вулицями свого міста ти та твої однолітки йдуть до школи чи на прогулянку.
 Одначе вулиця великого міста – не найліпше місце навіть для дорослої людини. Тим більше вона не пристосована для дитини. Щодня дорогою додому зі школи чи навпаки дитина наражається на ризик потрапити в екстремальну ситуацію. Найчастіше через неуважність або незнання Правил дорожнього руху діти гинуть на вулицях в дорожньо-транспортних пригодах, а травми ДТП – найтяжчі. Тому, щоб попередити дорожньо-транспортні пригоди, небезпеку для здоров’я, життя, треба знати ці Правила і застосовувати їх:
 -не вибігати на проїзну частину з тротуару, можна лише спокійно зійти, попередньо оцінивши ситуацію;
 -ходити лише тротуарами, дотримуючись правої сторони, а якщо вони відсутні — по узбіччю, обов'язково повернувшись обличчям до транспорту, що рухається, — тоді не тільки водій бачитиме пішохода, а й пішохід — водія;
 -не переходити дорогу на червоне світло незалежно від наявності на ній автомобілів;
 -переходити дорогу можна лише у дозволених місцях – «зебра», підземних та надземний переходи;
 -зібравшись переходити вулицю, спочатку подивитися ліворуч, а, дійшовши до середини, — праворуч;
 -пам'ятайте, що причиною ДТП може стати не тільки наїзд автомобіля або мотоцикла, але й велосипеда. Нерідко саме велосипедисти є джерелом напруженості на вулицях, у дворах;
 -чітко визначте для себе межі території для прогулянок, вулиці переходьте тільки в групі з іншими пішоходами;
 -у разі дорожньо-транспортної пригоди надавати можливу допомогу потерпілим і повідомити про пригоду міліцію.
 На жаль, не всі добре знають ці Правила й іноді нехтують ними. А тому щорічно на наших дорогах гинуть сотні дітей і дорослих. Трапляються дорожньо-транспортні пригоди дуже часто у таких випадках, коли ніби-то нічого не загрожувало.
Порушник Правил дорожнього руху не тільки наражає на небезпеку себе, а й ставить під загрозу життя інших людей.
 Близько 70% вуличних травм, як свідчить статистика, відбуваються зі школярами на шляху зі школи додому, бо дорогу після занять дітлахи вважають початком відпочинку. Щоб такий відпочинок не перетворювався на трагедію, мав певні межі, необхідно зустрічати та супроводжувати дитину, або суворо обмежувати час та маршрут додому: нікуди не звертати, не бавитись, не заходити.
 Підготовка до «професії пішохід» починається в дитячому садочку, продовжується в школі, а потім все життя кожного дня надає нові уроки. Тому надзвичайно важливо, щоб отримані дітьми знання правил безпечної поведінки на дорозі закріпили ще й батьки. Водночас закликаємо вихователів ще раз повторити з дітьми правила безпечної поведінки на вулицях та дорогах. Особливо це стосується учнів молодших класів. Розробіть на уроках безпечний маршрут руху дитини додому зі школи. Наголосіть дітям про необхідність неухильного дотримання правил дорожнього руху, обов'язково перевірте засвоєні знання. I запам'ятайте, що найкращим взірцем поведінки на вулицях та автошляхах для дитини є безпосередньо приклад батьків.
 Лише спільними зусиллями можна вирішити таку гостру проблему сьогодення, як дитячий дорожньо-транспортний травматизм.

Отруєння грибами.

ЗБИРАЙТЕ ЛИШЕ ТІ ГРИБИ, ЯКІ ДОБРЕ ЗНАЄТЕ;
ВІДМОВТЕСЬ ВІД ЗБИРАННЯ ТА ВЖИВАННЯ ПЛАСТИНЧАТИХ ГРИБІВ (СМЕРТЕЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНА БЛІДА ПОГАНКА МОЖЕ БУТИ СХОЖА НА ПЛАСТИНЧАТІ ГРИБИ - ПЕЧЕРИЦІ, СИРОЇЖКИ, ШАМПІНЬЙОНИ);
НЕ ЗБИРАЙТЕ ГРИБИ ПОБЛИЗУ АВТОДОРІГ, СХОВИЩ ОТРУТОХІМІКАТІВ, СМІТТЄЗВАЛИЩ, ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ, ЗАЛІЗНИЦЬ, В МІСЬКИХ ПАРКАХ (ГРИБИ МАЮТЬ ВЛАСТИВІСТЬ НАКОПИЧУВАТИ З НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ТОКСИЧНІ РЕЧОВИНИ);
 НЕ КУПУЙТЕ ДИКОРОСЛИХ ГРИБІВ НА РИНКАХ ( НЕВІДОМО ДЕ І КОЛИ ВОНИ БУЛИ ЗІБРАНІ ) ;
НЕ МОЖНА  ЇСТИ ГРИБИ ДІТЯМ (ДИТЯЧИЙ ОРГАНІЗМ БІЛЬШ  ВРАЗЛИВИЙ ДО ГРИБНОЇ ОТРУТИ ) ;
 НЕ КУШТУЙТЕ СИРИХ ГРИБІВ ;
 НЕ ЗБИРАЙТЕ СТАРИХ, ПЕРЕСТИГЛИХ, ЧЕРВИВИХ ГРИБІВ ;
ПЕРЕД ПРИГОТУВАННЯМ ГРИБИ НЕОБХІДНО ПРОТЯГОМ 10-15 ХВ. ПРОВАРИТИ В ПІДСОЛЕНІЙ ВОДІ ( ВІДВАР НЕОБХІДНО ВИЛИТИ ) ;
 В РАЗІ ПОЯВИ СИМПТОМІВ ОТРУЄННЯ ГРИБАМИ (БІЛЬ В ЖИВОТІ, БЛЮВАННЯ ГОЛОВНИЙ БІЛЬ , ПРОНОС ) НЕОБХІДНО НЕГАЙНО ЗВЕРНУТИСЬ ЗА КВАЛІФІКОВАНОЮ МЕДИЧНОЮ ДОПОМОГОЮ (ДО НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОТРІБНО ДЕКІЛЬКА РАЗІВ ПРОМИТИ ШЛУНОК РОЗЧИНОМ СОДИ АБО СВІТЛО-РОЖЕВИМ РОЗЧИНОМ МАРГАНЦІВКИ);
 

Правила пожежної безпеки під час відпочинку на природі, в лісі.
 Теплі весняні та літні  дні сприяють відпочинку на природі.  Більшість громадян виїздить  за місто: на дачу, до води, у ліс. На жаль, на відпочинку люди забувають про правила поведінки в лісі, спричиняючи пожежі.
 Перебуваючи в лісовій та парковій зоні на відпочинку, не забувайте дотримуватися вимог пожежної безпеки:
 Виберіть місце для вогнища й обладнайте його.
 Ніколи не залишайте вогнище без догляду.
 Також небезпечною може бути просякнута мастилом, бензином, гасом чи іншою пально-мастильною речовиною ганчірка.
 Пожежу може спричинити навіть заправка паливного баку машини при працюючому двигуні.
 Залишена на сонячній галявині пляшка чи уламок скла, фокусуючи сонячне проміння, здатні спрацювати як запалювальні лінзи. Це досить часто призводить до самозагоряння лісових масивів.
Спалювання сухої трави та пожежі, спричинені безконтрольністю цього процесу, набувають  дедалі загрозливіших масштабів. Під час горіння разом із травою, сухостоєм та опалим листям пошкоджується й верхній гумусний шар, який відповідає за родючість землі. Отже, користі від спалювання немає жодної, а от шкоди – більш ніж достатньо.
Правила протипожежної безпеки 1. Не грайся із сірниками та запальничками.
 2. Не запалюй свічки та бенгальські вогні без нагляду.
 3. Не залишай іграшки, книжки, одяг біля увімкнених обігрівачів, не суши речі над газовою плитою.
 4. Не пали багать у сараях, підвалах, на горищах,
 5. Не вмикай багато електроприладів одночасно, електромережа може згоріти.
 6. Обов'язково вимикай електроприлади, коли ідеш із дому. Але не тягни за дріт руками, обережно вийми штепсель із розетки.
 7. На дачі або у селі не відкривай грубку — від маленької вуглинки, що випаде з неї, може статися пожежа.
 Якщо виникла пожежа, а дорослих немає вдома  1. Якщо вогонь невеликий, накинь на нього товсту ковдру або залий водою.
 2. Якщо горить шнур електроприладу, перш ніж залити полум'я водою, вийми штепсель електроприладу з розетки. Гасити увімкнені електроприлади водою не можна!
 3. Якщо тобі не вдалося самостійно загасити вогонь, вибігай з квартири і клич на допомогу або дзвони за номером 1- 01.
 4. Зателефонувавши до пожежної частини, чітко називай свої прізвище та адресу і повідом, що горить.
 5. Не намагайся врятуватися від пожежі у шафі, кладовці або іншому тісному місці — можеш учадіти там від газів, що виділяються під час горіння.
 6. Не можна відкривати вікно, доки вогонь у кімнаті не згас — свіже повітря підживить його і полум'я спалахне з новою силою.
 7. Доки чекаєш на пожежників, не панікуй, шукай вихід із кімнати, але не намагайся вистрибнути у вікно.
 8. Довірся пожежним, виконуй усе, що вони накажуть тобі.
 9. Якщо ти знаєш, що хтось не може вийти з будинку, який горить, повідом про це дорослих або пожежних.
 Що робити, якщо пахне газом  1. Якщо хтось із дорослих удома, негайно скажи їм про це.
 2. Відкрий усі вікна та кватирки, провітри помешкання.
 3. Перевір, чи перекриті на плиті конфорки горілок.
 4. Якщо ти вдома один, негайно телефонуй до служби газу за номером 1-04.
 5. Ні в якому разі не вмикай світло у загазованому та сусідніх приміщеннях і не запалюй вогонь.
Правила електробезпеки 
 У часи технічного прогресу, нових наукових технологій зросла  кількість небезпек, що чатують на малечу. Поява великої кількості електричного обладнання викликає чималий інтерес у підростаючого покоління.
Для запобігання ураження електричним струмом та попередження нещасних випадків звертаємося до батьків з проханням:
 Не залишайте дітей без нагляду;
 Інформуйте їх про правила поводження з електричними приладами та правила поведінки поблизу енергообладнання;
 Постійно нагадуйте дітям, як себе поводити в критичній ситуації, коли в біду потрапляють вони або хтось з їхніх друзів.
Перш ніж увімкнути побутовий прилад у штепсельну розетку, необхідно оглянути, чи не пошкоджена вилка та перевірити неушкодженість ізоляції електричного проводу;
 для того, щоб вимкнути побутовий прилад зі штепсельної розетки, потрібно триматись за вилку, а не за шнур;
 не вставляти у штепсельну розетку цвяхи, шпильки та інші предмети;
 не ремонтувати пошкоджені вимикачі, лампові патрони, штепсельні розетки, які знаходяться під напругою;
 не проводити заміну перегорілих або пошкоджених електричних лампочок, які ввімкнуті в освітлювальну мережу;
 не вбивати цвяхи в стіни у місцях можливого знаходження електропроводки;
 не підніматись по опорах ліній електропередач до електропроводів та на дахи споруд, над якими проходять електричні проводи;
 не проводити ігри поблизу ліній електропередач;
 у разі виявлення обірваного проводу лінії електропередач, ні в якому разі не наближатись до нього і негайно повідомити про це дорослих;
 не влізати на територію загороджених трансформаторних підстанцій та в їх приміщення